У ТНМУ відбулася робоча зустріч Студентського менторського корпусу з представниками ключових структурних підрозділів вишу. Відкрила захід керівниця Центру виховної роботи та культурного розвитку Марта Руденко. Вона наголосила, що цьогоріч до команди наставників долучилося чимало нових студентів. Тому важливо вкотре окреслити, якою має бути робота ментора та на що варто звернути особливу увагу під час адаптації першокурсників. За словами Марти Руденко, досвід роботи менторів попередніх років уже засвідчив, наскільки важливою є така підтримка: студенти та деканати позитивно оцінюють їхню допомогу, а самі ментори стають своєрідною першою точкою опори для першокурсника в новому університетському середовищі.
Допомогти адаптуватися й навчити вчитися
Передусім ментор має допомогти першокурсникам згуртуватися та відчути себе частиною групи. ТНМУ традиційно поповнився студентами з багатьох регіонів України, які мають різний життєвий досвід і потребують часу, щоб адаптуватися до нового міста, університету та колективу. Особливо важливо, як каже Марта Руденко, не обмежувати спілкування лише чатами. Менторові варто хоча б кілька разів зустрітися зі своїми підопічними особисто та звертати увагу на їхні зміни в поведінці чи самопочутті.
Марта Ігорівна закликала менторів цікавитися не лише навчанням, а й тим, як першокурсники почуваються поза аудиторіями: чи мають усе необхідне для життя, чи не виникли проблеми зі здоров’ям, чи не потребують допомоги або додаткової підтримки. Не менш важливо знати, де живуть студенти (в гуртожитку, в родичів чи орендують житло), адже в екстреній ситуації університет має розуміти, як з ними зв’язатися.
Водночас ментор не повинен підміняти викладача чи втручатися в освітній процес. Його завдання – допомогти студентам саме навчитися вчитися в університеті: розібратися з організаційними питаннями, сформувати відповідальне ставлення до занять і зрозуміти, що систематична робота важливіша за гонитву за балами.
Окремо керівниця Центру виховної роботи та культурного розвитку звернула увагу на проблему комунікації. Першокурсники не завжди легко йдуть на контакт, особливо – після стресових подій та переїзду з інших регіонів. Тому ментор має шукати різні способи, щоб налаштувати групу на дружнє спілкування: організувати спільну екскурсію, неформальну зустріч, вечорниці чи іншу активність, яка буде цікава саме цим студентам.
І ще один важливий акцент стосувався інформаційної відповідальності самого ментора, який має передавати першокурсникам винятково достовірну інформацію та скеровувати їх до тих підрозділів чи працівників університету, які компетентні розв’язати конкретну проблему.
Знати власні права й відповідальність
Начальник юридичного відділу ТНМУ, провідний юрисконсульт Тарас Борис наголосив: завдання старшого студента – не вирішувати за першокурсника всі правові питання, а знати основні правила університетського життя й у разі потреби підказати, куди звернутися по допомогу.
Передусім ментори мають враховувати вік своїх підопічних. Якщо першокурсник ще неповнолітній, відповідальність за нього несуть законні представники. Це особливо важливо в надзвичайних ситуаціях. Зокрема, під час повітряної тривоги студенти обов’язково повинні переходити до укриття – незалежно від того, перебувають вони на заняттях чи в гуртожитку.
Водночас повнолітні студенти самостійно несуть відповідальність за власне життя, майно та рішення. Саме тому, за словами Тараса Бориса, першокурсникам варто якомога раніше усвідомити: університет готовий допомагати, але студент має сам звертатися до відповідних структурних підрозділів, а не перекладати вирішення своїх питань на батьків.
Окремо юрисконсульт розповів про механізми захисту студентів у випадках булінгу та конфліктних ситуацій. Менторів також ознайомили з Кодексом корпоративної етики та Правилами поведінки здобувача вищої освіти. Водночас одним з головних документів, який має знати кожен студент, Тарас Борис назвав Правила внутрішнього розпорядку університету. Саме вони визначають основні права та обов’язки здобувачів освіти, а також відповідальність за їх порушення.
Не оминули увагою й поведінку студентів у соціальних мережах. Тарас Борис закликав майбутніх медиків відповідально ставитися до публікацій, особливо, якщо вони пов’язані з університетом. Перед тим, як розміщувати допис чи світлину з прив’язкою до закладу, варто зважити на можливі наслідки та пам’ятати про особисту відповідальність за опублікований контент.
Завершуючи розмову, Тарас Борис зауважив, що студент університету – це вже самостійна доросла людина, яка має вчитися комунікувати з адміністрацією та структурними підрозділами без посередництва батьків. «Усі структурні підрозділи університету відкриті до комунікації зі студентами, до допомоги у розв’язанні проблем», – наголосив він.
Нульова толерантність до корупції
Про принципи академічної та антикорупційної доброчесності говорила в.о. уповноваженого з антикорупційної діяльності ТНМУ Ірина Молень. Вона наголосила: університет дотримується принципу нульової толерантності до будь-яких проявів корупції, а студенти мають знати не лише про існування відповідних правил, а й про механізми, за допомогою яких можуть повідомити про можливі порушення.
Ірина Молень звернула увагу менторів на спеціальний розділ «Відкритість і доброчесність» на сайті університету, де зібрана необхідна інформація про антикорупційні заходи, академічну доброчесність, нормативні документи та канали для повідомлень про можливі корупційні правопорушення.
На сторінці «Повідомити про корупцію» зазначені різні канали, за допомогою яких можна подати відповідне повідомлення. Водночас уповноважена наголосила: воно має містити конкретні факти, стосуватися певної особи або ситуації та містити інформацію, яку можна перевірити. Загальні твердження на кшталт «я чув, що в університеті є корупція» не є підставою для повноцінної перевірки.
Окремо менторів ознайомили з Антикорупційною програмою університету, яку Ірина Молень назвала своєрідним антикорупційним статутом ТНМУ. В ній визначені заходи, спрямовані на запобігання та виявлення корупції. На сайті також доступні навчальні матеріали й короткі відеолекції відповідної тематики, які ментори можуть рекомендувати першокурсникам.
Йшлося й про досвід самого університету. ТНМУ брав участь у пілотному проєкті Національного агентства з питань запобігання корупції, до якого долучилися п’ять університетів України. Участь у такій ініціативі, за словами Ірини Молень, підтверджує високий рівень відкритості ТНМУ й водночас є для університету можливістю розвивати власну систему доброчесності та робити освітнє середовище ще більш прозорим.
Помітити, вислухати, скерувати
Певний блок зустрічі був присвячений психологічній підтримці першокурсників. Завідувачка психологічної служби ТНМУ, клінічна психологиня, доцентка кафедри психіатрії, наркології та медичної психології Тетяна Гусєва наголосила: адаптація студентів у сучасних умовах воєнного стану може бути складнішою й тривалішою, тому ментор часто стає тією людиною, яка першою помічає, що з підопічним щось не так.
Постійні повітряні тривоги, порушення сну, фрустрація, труднощі з концентрацією та значне навчальне навантаження можуть позначатися на стані першокурсників. Тому менторові важливо помічати не лише очевидні зміни, а й менш помітні сигнали дезадаптації: погіршення успішності, запізнення, втрату концентрації, головний біль, поганий настрій, дратівливість, агресивність, плаксивість, соціальне відсторонення.
Екстравагантний одяг чи незвична поведінка першокурсника можуть бути його способом психологічного захисту. Завдання ментора – виявляти повагу до кожного та не робити людину предметом публічного обговорення, якщо її поведінка не шкодить їй самій чи оточенню.
Водночас особливу увагу варто звертати на зміни у спілкуванні. Якщо студент, який раніше активно був на зв’язку, раптом зникає з групових чатів, перестає відповідати або дистанціюється від інших, не варто чекати, що ситуація мине сама собою. У такому випадку, радить Тетяна Гусєва, варто проявити ініціативу й запитати, чи все гаразд. Але не перетворювати розмову на допит – дати людині зрозуміти, що її готові вислухати, підтримати й, за потреби, скерувати до фахівця.
Психологиня порадила менторам бути уважними також до реакцій студента на певні теми під час звичайного спілкування чи занять. Якщо якась нейтральна для інших розмова викликає у першокурсника надто сильну емоційну реакцію, це ще не привід доходити висновку. Але згодом можна обережно поцікавитися, чи все гаразд.
Тетяна Гусєва назвала й «червоні прапорці», які потребують особливої уваги: виснаження, втрата апетиту, посилення тривоги, висловлювання про втрату сенсу навчання чи життя. У таких ситуаціях важливо не залишати студента наодинці з проблемою, підтримувати контакт і м’яко підводити до звернення по професійну допомогу. Водночас ментор не має ставати для студента психологом чи розв’язувати всі його проблеми самостійно.
На завершення Тетяна Гусєва нагадала наставникам і про власну психогігієну. Важливо домовитися з підопічними, коли й як вони можуть звертатися до ментора, залишатися доступним для розмови, але не забувати про власні ресурси.
«Будьте відкритими до своїх підопічних і повторюйте: «Коли будеш готовий говорити – я поруч і готова тебе почути». Діліться позитивним досвідом подолання труднощів, але не забувайте й про власну «кисневу маску» та турботу про себе», – підсумувала Тетяна Гусєва.
Вона також нагадала, що на офіційному сайті ТНМУ в розділі «Студенту» (вкладка «Підтримка і безпека») діє сторінка психологічної служби з усіма контактами, графіком візитів та корисною інформацією.
Досвід і місія менторства
Власними враженнями від зустрічі, місії менторства та перших кроків у роботі з першокурсниками поділилися студентки Софія Зборовська (група ММ-209) і Марта Пилипа (ММ-307).
Для Софії досвід першого року навчання ще цілком свіжий. Дівчина зізнається, що приєднатися до менторського корпусу її надихнула власна наставниця Олена Бартіш, яка свого часу допомогла групі згуртуватися та не загубитися в океані інформації. «НМТ, вступна кампанія, зарахування, подання документів – неймовірно складний період. Офіційний сайт університету величезний, тож розгублений першокурсник почасти просто не знає, де шукати базові речі. Наша менторка зібрала нас ще до першого дзвоника, пояснила структуру занять, розташування корпусів та систему оцінювання. Це зберегло безліч нервів, – пригадує Софія. – Присутність людини, яка вже пройшла цей шлях, стає важливою підтримкою».
Тепер вона сама хоча б трохи прагне полегшити адаптаційний період для тих, хто щойно починає власний шлях в університеті. Зараз дівчина опікується групою першокурсників спеціальності «Біологія». Вона переконана, що менторство – це взаємний обмін: допомагаючи молодшим, сам навчаєшся комунікації та пізнаєш нові напрями. За її словами, обов’язки наставника не заважають навчанню, якщо правильно розставити пріоритети.
Третьокурсниця Марта Пилипа долучилася до менторського корпусу цьогоріч, відчувши внутрішнє прагнення бути корисною та брати активну участь у житті університету. Для неї це можливість працювати з людьми та робити їхній вхід у медицину комфортним. «Ми є голосом першокурсників. Вони сприймають ментора як авторитет і часто апелюють до наших слів. Саме тому нам критично важливо мати базові знання про юридичні нюанси та роботу психологічної служби ТНМУ, щоб давати точні та правильні орієнтири», – наголошує Марта.
Найскладнішим і водночас найважливішим завданням ментора Марта бачить у тому, щоб створити в групі дружню атмосферу та допомогти їй стати командою. Дівчина переконана, якщо першокурсники знайдуть між собою точки дотику й побудують у групі власну «маленьку сім’ю», їм буде значно легше навчатися разом протягом усіх шести років. Нині ж Марті дуже хочеться, щоб завдяки її підтримці перший рік у ТНМУ став для них часом нових знайомств і приємних спогадів, а не постійного стресу.
І мабуть, саме в цьому – одна з головних цінностей менторства: старший студент не просто передає молодшому власний досвід, а допомагає йому швидше відчути себе своїм у великій університетській спільноті.
Мар’яна ЮХНО-ЛУЧКА